Міжнародна науково-практична конференція «ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО В УКРАЇНІ: ПІДСУМКИ ПЕРШОГО ЕТАПУ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ (2014 – 2016)»

_SHV6754_00000

   Всеукраїнське міжконфесійне релігійне християнсько-військове братство спільно з Кафедрою релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Радою у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України за сприяння Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства культури України, Кафедри культурології факультету філософської освіти і науки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Міжнародної  гуманітарної організації «Оливкова Гілка» (США), Асоціації християнських конференцій, навчання та служіння (США), Військового Міжнародного служіння (Велика Британія) за участі Всеукраїнської громадської організації «Об'єднання християн-військовослужбовців України», Міжнародної громадської організації « Оливкова гілка Україна» провели 11-12 травня 2016 року Міжнародну науково-практичну конференцію «ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО В УКРАЇНІ: ПІДСУМКИ ПЕРШОГО ЕТАПУ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ (2014-2016 рр.)».
   Метою конференції стало обговорення підсумків першого етапу (2014-2016 рр.) впровадження служби військового духовенства (капеланської служби) і оцінка набутого в Україні досвіду, обговорення нових можливостей і перспектив створення служби капеланського служіння у Національній поліції та започаткування штатного  капеланства у військових медичних закладах.
В роботі конференції прийняли участь  Народні депутати України, представники силових структур України, державних органів влади, науковці, аспіранти, докторанти, експерти у сфері державно-конфесійних відносин та представники релігійних організацій, а також іноземні фахівці та представники дипломатичних представництв: Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Німеччини, Франції, Швеції, Польщі, Литви, Латвії,  Румунії, Молдови.
   Окрім пленарних засідань відбулася робота пяти секцій конференції, а саме:
1.    Досвід створення і функціонування служби військових священників (капеланської служби) у Збройних Силах України.
2.    Досвід організації душпастирської роботи у Національній гвардії та Державній прикордонній службі України на тлі ведення антитерористичної операції на Сході України.
3.    Госпітальне капеланське служіння та волонтерство, досвід роботи з учасниками АТО, духовно-психологічна підтримка і реабілітація.
4.    Християнська і соціальна підтримка сімей-учасників АТО. Капеланство і проблеми реабілітації демобілізованих військовослужбовців.
5.    Перспективи створення капеланської служби в підрозділах Національної поліції та Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
За підсумками роботи учасники конференції прийняли резолюцію.

РЕЗОЛЮЦІЯ
Міжнародної науково-практичної конференції
«ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО В УКРАЇНІ: ПІДСУМКИ ПЕРШОГО  ЕТАПУ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ (2014 – 2016)»

    Науково-практична конференція «ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО В УКРАЇНІ: ПІДСУМКИ ПЕРШОГО  ЕТАПУ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ (2014 – 2016)» відбувається в визначний час, коли відроджується і одночасно знов народжується нова інституція українського суспільства – служба військового духовенства у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.
     Майже два роки тому почався відлік часу практичного впровадження офіційного військового капеланства – інституалізації цього явища в повсякденне життя українського війська, суспільства, держави.
Цей процес став помітним трендом українського суспільства, новацією, що викликала спалах ентузіазму у широких верств населення: військових, священнослужителів, простих віруючих, молоді, представників різних професій, людей різних національностей і релігійних конфесій. Сотні людей війна покликала не тільки в якості захисника Вітчизни зі зброєю в руках, а із божою правдою і духом в серці, покликала нести жар релігійної віри, надію, любов і силу християнського та інших релігійних віровчень  тим, хто цього жадав в складних і жорстких умовах, хто потребував цієї духовної підтримки – українським воїнам, солдатам і офіцерам в зоні проведення антитерористичної операції на сході України. Мирні парафіяльні священики, вчителі, медики, інженери, службовці, селяни, прості віруючі - люди, які ще вчора нічого не знали про війну, одягали військову формі з шевроном «капелан» і йшли поруч з вояками в пекло війни.
 Держава високо оцінила цей порив віруючих людей, помітила можливості військового духовенства позитивно вплинути на дух українського війська, здатність дати тверду віру в перемогу добра, любові і правди. Ще влітку 2014 року, а саме 2 липня, Прем’єр-Міністр України підписав розпорядження № 677 «Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі». З цього моменту і почалася розбудова регулярного військового капеланства, якого так жадали Церква, Суспільство, Військо.
  Церкви і релігійні організації України в найкоротший термін  організували дієву систему душпастирської опіки військовослужбовців в умовах здійснення державою антитерористичної операції, налагодили масову підготовку та систематичні ротації священиків на фронті, забезпечили постійну присутність священнослужителів у частинах і підрозділах. Сотні священиків і церковнослужителів пройшли сувору школу військового капеланства.
    Міністерство оборони і Міністерство внутрішніх справ України в цей період почали розробку відомчої нормативно-правової бази необхідної для забезпечення діяльності служби військового духовенства (капеланської служби). На сьогоднішній день створені певні умови для початку інституалізації капеланства в підрозділах Збройних Сил  та Національної гвардії України.
   Процесу розбудови служби військового духовенства  приділяє значну увагу Президент України Петро  Порошенко. Про важливість розвитку інституту капеланства він прямо заявив під час зустрічі з Всеукраїнською Радою церков і релігійних організацій 23 квітня цього року, а під час молебню з нагоди 71-і річниці перемоги над нацизмом 9 травня за участю 149 військових священиків українських  церков, високо відзначив значення капеланського служіння.
Разом з цим, конференція відмічає, що попри значні успіхи і досягнення в царині військового капеланства, процес інституалізації служби військового духовенства рухається повільними темпами, що не задовольняє суспільство і Церкву. За майже 2 роки з моменту підписання розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 677  в жодній «силовій» структурі, зазначеній в цьому документі не створена капеланська служба, не створені необхідні органи військового управління цим процесом, відсутня ефективна  система відбору, підготовки та соціального забезпечення рекомендованих до капеланського служіння священиків.
 За результатами широкого обговорення на пленарних та секційних засіданнях  проблем впровадження служби військового духовенства у Збройних силах, Національній гвардії, Державній прикордонній службі України та Державній  спеціальної служби транспорту у структурі Міністерства інфраструктури України, розгляду перспектив створення капеланської служби у Національній поліції та Державній службі з надзвичайних ситуацій, розвитку капеланського служіння у військових лікувальних закладах та проблем духовної та психологічної реабілітації військовослужбовців, постраждалих під час бойових дій, конференція ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Міністерству оборони, Національній гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби вжити належних заходів з метою повного виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 677 «Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі», зокрема щодо розроблення та ухвалення відповідних відомчих нормативно-правових актів щодо діяльності служби військового духовенства, впровадження яких може стати апробацією ідеї і сприяти  здобуттю практичного досвіду забезпечення діяльності капеланських структур.
Звернути увагу зазначених відомств на необхідність якомога скорішого створення системи підготовки і навчання кадрів військового духовенства силами відповідних структур і закладів відомчої освіти. Розпочати системну підготовку військових капеланів на довготривалих (1 – 3 місяці) курсах при  відповідних вищих навчальних закладах.
Внести зміни до програм навчання у вищих військових навчальних закладах та включити до предметів навчання теми щодо змісту, форм і методів душпастирської роботи, важливості діяльності військових священиків для підтримання належного морально-психологічного стану у військових частинах і підрозділах, методики організації взаємодії командирів всіх рівнів з військовими священиками (капеланами).
Рекомендувати Міністерству оборони та Міністерству внутрішніх справ України провести повноцінний аналіз діяльності військових священиків в зоні проведення АТО та після обговорення його разом з Радами у справах душпастирської опіки або іншим консультативно-дорадчими органами, що складаються з уповноважених представників церков і релігійних організацій, відпрацювати напрями удосконалення і підвищення ефективності такої діяльності.
2. Зважаючи на багаточисельність спроб внести на розгляд Верховної Ради України різні законопроекти стосовно створення служби військового духовенства у військових формуваннях України, звернутися до голів зацікавлених комітетів Верховної Ради України та Голови Верховної Ради України щодо доцільності попереднього проведення парламентських (комітетських) слухань із зазначеної тематики з метою всебічного обговорення питання ефективного законодавчого забезпечення запровадження служби військового духовенства та інших капеланських служб.
За результатами проведених слухань створити робочу групу з представників церков і релігійних організацій, представників відповідних відомств та експертів, до кінця 2016 року розробити проект спеціального закону «Про капеланську службу у Збройних Силах, Національній гвардії, Державній прикордонній службі та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України» та внести його на розгляд Верховної Ради України.
3.    Запропонувати зацікавленим  у створенні  служб військового духовенства відомствам розробити і запровадити умови проходження служби військовими священиками, у випадках коли вони приймаються на посади офіцерів Збройних Сил  та інших збройних формувань, створених відповідно до законодавства України.
4.    Вважати пріоритетним для «силових» відомств разом з створеними при них консультативно-дорадчими органами – Радами з питань душпастирської опіки - розробку принципів і умов створення багатоконфесійної служби військового духовенства і представництва в ній всіх церков і релігійних організацій України, що виявляють бажання брати участь у роботі структур служб військового духовенства.
 У випадках, коли  прийняття представника певної деномінації до складу капеланських структур виявляється неможливим з-за  малочисельності її самої або малочисельності  її представників у лавах збройних формувань, створених відповідно до законодавства України, розглянути можливість залучення допоміжних капеланів з числа цих деномінацій на визначених командуванням військових частин умовах і за погодженням штатних капеланів.
5.  З метою попередньої професійної орієнтації студентів релігійних навчальних закладів щодо можливої діяльності в майбутньому  в якості військового священика (капелана) та створення резерву військових капеланів запропонувати богословським (теологічним) вищим і середнім навчальним закладам розробити і запровадити програми курсів з теорії і практики діяльності військового духовенства відповідно до своїх конфесійних традицій.
6.  Рекомендувати церквам ти релігійним організаціям  спільно з керівництвом відповідних «силових» структур розглянути можливість комплектування у найближчий перспективі штатів органів керівництва службами військового духовенства виключно особами з числа священиків і церковнослужителів.
7.  Звернути увагу військових священиків і церковних органів, що здійснюють за ними нагляд,  на необхідність роботи не тільки з солдатами і сержантами строкової та контрактної служби, а і з молодими офіцерами, які не володіють достатньо досвідом взаємодії з капеланами з проблем дисципліни, виховання підлеглих, та індивідуальної роботи з військовослужбовцями.
8. Запропонувати церквам і релігійним організаціям, єпархіальному керівництву використовувати досвід і професійні навички священиків, здобуті під час виконання обов’язків військових капеланів, у роботі з   військовослужбовцями, які повернулися після виконання службових обов’язків з зони АТО, всіляко залучати їх до роботи з питань подолання наслідків посттравматичних стресів і розладів.
9. З метою організації і проведення заходів духовно-патріотичного виховання молодів і підлітків громадським молодіжним і ветеранським організаціям ширше  залучати священнослужителів, які мають досвід перебування в зоні АТО, брали участь у ротаціях військового духовенства, працювали у якості капелана-волонтера,  штатного або позаштатного військового священика.
10. Запропонувати Міністерству внутрішніх справ України розглянути можливість створення служб капеланської опіки у Національній поліції і Державній службі з надзвичайних ситуацій. З метою всебічного обговорення шляхів, методів і форм реалізації створення капеланської служби в системі МВС України провести протягом 2016-2017 років провести низку науково-практичних та консультативних заходів (конференцій, семінарів, круглих столів тощо).
 11. Запропонувати Міністерству оборони та Міністерству внутрішніх справ України розглянути можливість створення служби військово-медичного капеланства у відомчих лікарняних закладах. Звернути увагу військово-медичних департаментів та управлінь зазначених відомств на необхідність забезпечення взаємодії медичного персоналу та добровільних або штатних медичних капеланів щодо проведення заходів з реабілітації поранених військовослужбовців.
     Конференція висловлює впевненість, що отримані в ході обговорення висновки і рекомендації, будуть покладені в основу конкретних рішень, стануть віхами на шляху подальшого процесу інституалізації служби військового духовенства в українському суспільстві.

_SHV6620_0000


           _SHV66220000